Ксенья, 50 - 13 октября 2009 21:22

« Солнишко моє! ти не зі мною. Але я не перестаю долі дякувати за нашу зустріч . Ти найкраще, що подарило мені життя , ти моє дихання, ти мої крила. Прости , що так рідко говорила тобі про це. Не вміла, не встигла, боялась. Чого? Важко пояснити.
Але кожний мій день – це в думках розмова з тобою. Коли я чую музику, яка доноситься
до мене – я чую в ній звуки твого голосу. Йду по вулиці я ловлю себе на думці, що
шукаю очима знайоме обличчя. Я чую запах твого волосся, чую дотик твоїх рук і мене
переповнює щастя. Життя мені дало тебе, а ти дав мені життя. Не задумуючись, я
подарила, ні просто положила тобі до ніг то, що так багато означало для мене і так мало
для тебе – свою любов. І коли появляється сльоза на моєму обличчі, чомусь зовсім не
хочеться її ховати, так ніби в ній залишилась вся та далека радість. І хочеться кричати на
весь світ що так! Це було! І я була самою щасливою. І нехай течуть ці сльози, вони такі ж теплі , як твої губи. Це сльози мого щастя!» 2/09/2007

Біль… Серце рветься на кусочки…Душа вигоріла… Лише одне розуміння, що тебе більше не має. Я думаю про всепрощення, про любов до себе, про те що закохалася не в ту людину. І постійно питаю себе : «За що? Чому ?» Мій розум мовчить. Вдихнути все що сталось вдалося, а видихнути… 12/03/2008


Пройшов рік…..
Правду говорять , час лікує. І для мене це виявився найкращий лікар , і не тільки він. Є людина, яка допомогла мені вийти з цієї залежності під назвою кохання… Я завдячую йому за його терпіння, за його відношення до мене. Я, зрозуміла що потрібно цінувати того, для кого я весь світ і не страждати за тим хто щасливий і без мене…….
9/07/2008

Рання весна…
Холод….Сніг немов в останнє вирішив засипати мене і все навкруг.
Вечір…Я не в дома в цей час…Я чекаю на тебе….Невже це правда…Я не вірю…Через декілька хвилин я буду чути твій голос, бачити твої очі… Очі які снились мені ці останні півтора року, які я шукала в натовпі, які спалюють мене до тла. Я не можу зрозуміти як це все відбулось, такий тісний світ….випадкова зустріч , доля знову вирішила все за мене, як тоді... Я не кликала тебе і не шукала … просто прийшла весна яка запізнилась на роки… 25/03/2009


Я знаю, що не можу бути біля тебе, ти не змінився і час не змінив твоє відношення до життя… Ні моє кохання , ні мій біль не зачепило твоє серце, жаль… Мені напевно ніколи не доведеться зустріти з тобою світанок, тому що в тебе їх немає, все навкруги тебе перетворилось на рутину, яку ти не хочеш і вже не в змозі розірвати. Невже пройдуть роки і ти лише тоді зрозумієш що втратив, ні я говорю не про себе, я говорю про час… Про час весни….. 3/04/2009


В цей час я знову залишаюсь одна, ні не одна в цьому світі, а на одинці з собою. Думки знову і знову, немов ненароком линуть до тебе. В голові спливають самі теплі і прекрасні спогади , поганого по суті і не було. Знаєш, а справді була щаслива. Я не думала про те що буде потім, чи що було в минулому… я просто жила теперішнім , хвилинами проведеними з тобою. Я ніколи і не думала про тебе нічого поганого, не дивлячи що ти мені робив боляче. Я знаю що пора прощатися з цією мрією і з тобою також. Не можливо більше жити тим, що не збулось. Як жаль, що пора прощатися з тобою і напевно вже назавжди…

• 
• 
•